1. ІЗРАЇЛЬ У ЄГИПТІ 1-7; НЕВОЛЯ 8-14; ВБИВАННЯ ХЛОПЧИКІВ 15-22
Ось імена синів Ізраїля, що поприходили в Єгипет з Яковом, кожен з родиною своєю:
Рувим, Симеон, Леві, Юда;
Іссахар, Завулон та Веніямин;
Дан та Нефталі, Гад та Ашер.
А всіх осіб, що були народились від Якова, було душ сімдесят, коли Йосиф був уже в Єгипті.
І вмер Йосиф і всі брати його, і ввесь рід той.
Ізраїльтяни розплодилися й розрослися та намножилися й окріпли так сильно понад міру, що край був наповнився ними.
А настав тоді новий цар над Єгиптом, що не знав Йосифа.
І каже своєму народові: “Бачте! Ізраїльтяни, – вони численніші, вони сильніші від нас.
Нумо ж візьмімся до них мудро, щоб не намножились та щоб, як вибухне війна, не пристали до ворогів наших та не стали воювати на нас і не пішли собі геть з краю.”
І поставлено над ними доглядачів при роботах, щоб допікати їм новими тягарами; і будували вони фараонові міста-зерносховища Пітон і Рамсес.
Але що більш їх гнітили, то дедалі більш намножувалися вони та розросталися, отож єгиптяни занепокоїлись з приводу синів Ізраїля ще більше.
І нещадно запрягали вони синів Ізраїля до тяжких робіт;
І отруїли їхнє життя тяжкою працею на глинищах та цегельнях та всякою польовою роботою, та всілякою іншою примусовою роботою, що нею їх обкладали.
І каже цар єгипетський єврейським повитухам, – одній з них на ім’я Шіфра, а другій Пуа:
“Як помагатимете єврейкам, то придивляйтеся, коли родять: як син – убивайте, а як дочка – нехай живе.”
Побоялися ж повитухи Бога і не чинили так, як велів їм єгипетський цар, але залишали при житті хлоп’яток.
Тоді прикликав єгипетський цар повитух та й каже до них: “Чому ви чините таке й лишаєте хлоп’яток при житті?”
А повитухи фараонові: “Бо єврейки не такі, як єгиптянки: молодиці вони повні життя, і поки прийде до них повитуха, а вони вже й вродили.”
І було повитухам добре від Бога, а народ множився й вельми спотужнів.
А за те, що боялись повитухи Бога, дав він їм гарне потомство.
Тоді повелів фараон усьому народові своєму: “Усякого сина, що вродиться в євреїв, кидайте в річку; а кожну дочку лишайте живу.”
Цар, який не знав Йосифа…
Йосиф, який був шанований при дворі фараона і за час якого ізраїльтяни перейшли на землі єгипетські помирає.
Новий цар приходить зі своїми законами і добре розуміє, що така чисельність ізраїльтян може мати великий вплив на ситуацію в краю.
Тому перше, що наказує, – зменшити чисельність дітей, знизити народжуваність. Окрім того – накладає безліч повинностей на ізраїльтян, щоб зробити їх рабами, щораз то більше безвольними.
Рабство духовне та культурне – це перша зброя у руках мудрих правителів і сьогодні.
І сьогодні зрозуміло, що сім’я – основа будь-якого суспільства і якщо захитати її підвалини – впаде велика споруда.
Сьогодні навіть у цивілізованих країнах кількість абортів – неймовірно страшна.
Куди ми йдемо? Який вихід чекає на нас?
